Види і розмір штрафних санкцій

Виходячи з правових основ виникнення неустойки вона буває:

- імперативною (законною);

- договірною.

Частина 1 ст. 231 ГК України вказує на імперативний характер статті закону, якщо в ній встановлений розмір штрафних санкцій за окремими видами зобов'язань. Її застосування не залежить від того, оформлена така неустойка договором.

Частина 2 ст. 232 ГК України передбачає конкретні розміри штрафних санкцій за господарськими зобов'язаннями, в разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або якщо порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

Штрафні санкції застосовуються (якщо інше не передбачено законом або договором) в наступних розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі 20% вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Наведена норма має диспозитивний характер, тобто спеціальним законом або договором можуть бути передбачені й відмінні від встановлених цією статтею розміри штрафних санкцій.

В такому випадку цікавим є питання зміни неустойки. Частина 1 ст. 231 ГК України передбачає, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Однак, якщо законна неустойка встановлена ​​диспозитивною нормою (наприклад, в тексті норми зустрічається "якщо інше не передбачено договором"), зрозуміло, що її розмір може бути змінений в будь-яку сторону. Що робити в такому випадку? Можна припустити, що найкращий спосіб уникнути проблем - зберегти розмір законної неустойки.

Договірної називають неустойку, розмір і умови стягнення якої встановлюються угодою сторін (договором). При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому співвідношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При не досягненні угоди між сторонами про встановлення і розмір штрафних санкцій за порушення зобов'язання, спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою зацікавленої сторони. Це норма набуває актуального характеру у сфері правовідносин з природними або іншими монопольними утвореннями, коли суб'єкт господарювання зобов'язаний укласти договір з суб'єктом господарювання, який займає монопольне становище на ринку певного товару (робіт, послуг) або входить до складу природних монополій. Наприклад, укладення договорів на постачання електричної енергії. Суб'єкт господарювання, реалізуючи право, передбачене ч. 5 ст. 231 ГК України, може в судовому порядку зменшити невиправдано високі штрафні санкції, які були нав'язані договором суб'єктом господарювання - монополістом.

Необхідно відзначити, що ч. 3 ст. 231 ГК України передбачено, що законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Дана норма є диспозитивної, через те, що інший розмір процентів може бути передбачений законом або договором.

Облікова ставка НБУ - один з монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк установлює для суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів на відповідний період, і є основною процентною ставкою, яка залежить від процесів, що відбуваються в макроекономічній, бюджетній сферах і на грошово-кредитному ринку.

Згідно зі ст. 3 Закону України від 22.11.1996 року № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня. І знову повертаючись до можливості нарахування пені за порушення негрошових зобов'язань, необхідно відзначити, що обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ в цьому випадку відсутні.