Калькулятор кількості знаків у тексті

incognoto, залишено 23.08.2024, 16:36 Відповісти

приберіть, будь ласка, цей текст. не туди вставився.

★☆☆☆☆

incognoto, залишено 23.08.2024, 16:34 Відповісти

За сіллю

Ці двері пропускали всі околишні сварки. Немічна фанера в два шари – була вироком для будь-якої приватності.

Вона втиснулася до передпокою з гомінкої вулиці. Хотілося струсити з себе набридливо-довжелезний день. Шлунок затято писав бурхливі есемески вже з обіду. Вона не відповідала.

– Ти сьогодні пізно, – привіталася світло-русява Партнерка. – За хвилину буде вечеря.
– Чудово, – відповіла Вона і попрямувала знімати спітнілі речі.
– Який сьогодні був день? – правила Партнерка.
– Перебирала папірці, вислуховувала дитячі травми клієнтів.
– Але ж ти не психолог, – пробігаючи, кинула Партнерка.
– Без питань! Третя вища – та й психолог.

Вона впала на затертий диван. Білі стіни хоч і не були стерильними, проте нагадували, скоріше якесь казенне приміщення. Ваза напроти виглядала огидно порожньою. Здалося, що треба знову почати приносити квіти.
Їжа вже стояла на столі. Вона взяла виделку до рота.

– Чого кривишся? – дойнялась Партнерка.
– Будь ласка, не вигадуй, – проковтнувши відповіла Вона.
– Чого кривишся?
– Смачно, але пересолене.
– Панянко Маріє! То що, будеш їсти або прибрати тарілку?

Вона заціпеніла, чи то зі звичної коректності, чи то з уміння передбачати подальший розвиток подій. Здатні ж деякі жінки закрутити спіраль з дрібних непорозумінь.

– Скажи мені, чи потрібно тобі варити окремо? Ти будеш собі досолювати? – не стихала Партнерка.

Тож доведеться вгрузнути не в одній, а відразу в двох купах посуду. Вперше в житті Їй захотілося мати посудомийку.

Вона розчинилася в тарілці. Шлунок благав йому щось дати, окрім пустопорожніх балачок. Наполегливі й одноманітні питання нагадували старовинне катування водою. Кап-кап-кап-кап. Очі зупинилися на сільничці, на місячних, ріжучих кришталиках. Оце так привід для сварок! Раніше за сіллю чумаки-логісти продиралися тисячи кілометрів. Хоча зараз...це вже сльози дієтологів. Ось тобі і зміна ролей від скарбу до "білої смерті".

"Не психолог...", – пронеслося в голові. А сама скільки разів була у тих психологів? Цікавилася енергією Рейки, натальними картами, календарем Майя, Таро та купою інших реліквій. Заглядала у всі прогалини... окрім себе. Блаженні роки пошуків та передчуттів, віра у щось незрівнянно велике. А потім все вщухло. Життя звузилося до трепанації здорового глузду та простих побутових банальностей.

Раптом щось защеміло в районі Анахати...саме так би назвала це місце Колишня. Флешбеком у скроні вдарила її фраза 15-ти річної витримки: "А можливо, чиясь місія – то просто передати комусь сіль?".

– Ну то що, вирішила? – настійливо дублювала Партнерка.
– Прошу, перестань контролювати кожен мій прояв.

Вона взяла тарілку та віднесла до кухні. Хутко одягнулася. Відкрила ті двері, що не могли стримувати сварок.

– Серйозно? Куди збираєшся?
– Передати сіль.