Чи може суд зменшити штраф?

Неустойка, штраф, пеня які розміри та вимоги?

При відповідальності за прострочення виконання зобов'язання наявність збитків не береться до уваги, а отже відсутній і причинний зв'язок. Збитки - це негативні майнові наслідки, які виникають у кредитора в результаті порушення зобов'язання, негативні наслідки, які настали в майновій сфері потерпілого в результаті вчиненого проти нього цивільного правопорушення. Також під збитками розуміють грошову оцінку тих несприятливих майнових наслідків, які виражаються в понесених грошових витратах, втрати, пошкодження майна та неотриманих доходів; як майнові втрати, виражені в грошовій формі.

Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 7 квітня 2008 року № 01-8 / 211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» відповідає на багато питань по простроченні договірних зобов'язань і санкцій за їх порушення. Наприклад, чи вправі суд зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, при відсутності провини кредитора в порушенні зобов'язання боржником?

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі у порівнянні зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало шкоди іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття «значно» і «надмірно» є оціночними та мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України спрямовані на запобігання збагачення кредитора за рахунок боржника, недопущення зацікавленості кредитора в порушенні зобов'язання боржником.

Чи є неустойка самостійним видом штрафних санкцій поряд зі штрафом і пенею?

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, яка розраховується у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, яка розраховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф і пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Відповідно до частини першої статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Таким чином, поняття штрафних санкцій є більш широким, ніж поняття неустойки, і охоплює також адміністративно-господарські санкції, які застосовуються за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Оскільки ЦК України не містить визначень неустойки, штрафу і пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити з визначень, викладених в ГК України. При цьому слід враховувати, що відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка (штраф, пеня) може бути лише грошовою сумою і не може бути іншим майном. Крім того, штраф, який застосовується в разі порушення зобов'язання, слід відрізняти від штрафу як адміністративно-господарської санкції, визначення якого міститься в частині першій статті 41 ГК України.

Пунктом 49 Інформаційного листа ВГС України дозволена і наступна важлива колізія. Відповідно до частини першої статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини другої статті 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, який встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини другої статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Іншими словами, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами в договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання в більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною.

Крім того, положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.