Позовна давність - це законне право уникнути відповідальності

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після вчинення правопорушення. Застосування термінів позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і закінченість, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів і запобігати несправедливість, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбувалися в далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із закінченням часу.

Чинним законодавством України позовна давність визначається наступним чином.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України).

Види позовної давності

Основи застосування позовної давності передбачені главою 19 ЦК України. Позовна давність нормами ЦК України розділена на загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Статтею 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала у порівнянні з загальною трирічної позовною давністю.

Спеціальна позовна давність передбачена нормами Цивільного кодексу України, нормами Сімейного кодексу України, Кодексу законів про працю України, Законів України.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:

• про стягнення неустойки (штрафу, пені);
• про спростування недостовірної інформації, розміщеної в засобах масової інформації (в цьому випадку позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про ці відомості);
• про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (ст. 362 ЦК України, ст. 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю");
• у зв'язку з недоліками проданого товару (ст. 681 ЦК України);
• про розірвання договору дарування (ст. 728 ЦК України);
• у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (ст. 925 ЦК України);
• про оскарження дій виконавця заповіту (ст. 1 293 ЦК України);
• про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства;
• про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана в користування наймачеві, а також до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі;
• про оплату чека (ст. 1 106 ЦК України).

Позовна давність в чотири роки застосовується за вимогами про визнання необґрунтованих активів і їх стягнення в дохід держави.

Що стосується вимоги щодо неналежної якості роботи, виконаної за договором підряду, застосовується позовна давність в один рік, а щодо будівель і споруд - три роки від дня прийняття роботи замовником (ст. 863 ЦК України).

Статтею 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що позовна давність в разі заподіяння працівникові моральної шкоди, внаслідок небезпечних або шкідливих умов праці, становить три місяці.

Відповідно до ст. 20 Сімейного кодексу України (далі - СК України) до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, коли:

• позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано;
• до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки з моменту, коли один зі співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (ст. 72 СК України);
• до вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про своє батьківство (ст. 129 СК України);
• до вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини, про виключення запису про особу як батька дитини з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується (ст. 136, 137 СК України);
• до вимоги матері про внесення змін до актового запису про народження дитини встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня реєстрації народження дитини (ст. 138 СК України);
• до вимоги про визнання материнства встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися, що є матір'ю дитини (ст. 139 СК України).

Варто зауважити, що за домовленістю сторін, позовна давність (як загальна, так і спеціальна) може бути збільшена. Найчастіше такий механізм використовується при укладанні кредитних договорів.

Закінчення позовної давності

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК України).

Закінчення позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (ч. 1, 2 ст. 264 ЦК України). Отже, переривання спливу позовної давності передбачає, що в результаті здійснення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу або іншого обов'язку, або подача кредитором позовної заяви до одного або кількох боржників) закінчення відповідного терміну, який почався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності починається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу або іншого зобов'язання, або після подання кредитором позовної заяви до одного або кількох боржників.

Опубліковано: 20.08.2021 року