Прецедент, судовий прецедент (лат. praecedens, род. відм. лат. praecedentis — те, що передує) — у системах загального права (англо-саксонських) є правилом, встановленим у попередній юридичній справі, яке є обов'язковим чи переконливим для суду при вирішенні подальших справ із подібними питаннями або фактами. Правові системи загального права надають великого значення вирішенню справ відповідно до послідовних принципових правил, щоб подібні життєві факти давали схожий і передбачуваний результат. Дотримання прецеденту є механізмом досягнення цієї мети. Принцип, за допомогою якого судочинство пов'язується з прецедентами, називають лат. «stare decisis».Прецедент при разрешаване на по-нататъшни случаи с подобни въпроси или факти. Правните системи на общото право придават голямо значение на решаването на дела в съответствие с последователни принципни принципи, така че подобни факти от живота дават подобен и предвидим резултат. Придържането към прецедента е механизъм за постигане на тази цел. Принципът, по който съдебните спорове се свързват с прецедентите, се нарича латински. „Вгледай се в решението“.

Судова практика в юрисдикціях загального права, по суті, є сукупністю судових та інших юридичних рішень, які можна наводити в подальшому як прецеденти. У більшості країн, включаючи більшість європейських країн, цей термін застосовується до будь-якого набору правових рішень, які керуються попередніми рішеннями, наприклад, попередніми рішеннями урядових органів.Съдебната практика в юрисдикциите на общото право е по същество набор от съдебни и други правни решения, които могат да бъдат цитирани като прецеденти. В повечето страни, включително повечето европейски държави, терминът се прилага за всеки набор от правни решения, които се ръководят от предишни решения, като например предишни решения на държавни органи.

Суттєвим для розвитку прецедентної практики є публікація та впорядкування рішень для використання юристами, судами та широкою громадськістю у формі правових збірників (англ. Law report). Хоча всі рішення з цієї точки зору є прецедентними, деякі стають «провідними» або «орієнтирними рішеннями», які використовуються особливо часто.От съществено значение за развитието на съдебната практика е да се публикуват и рационализират решенията за използване от адвокати, съдилища и широката общественост под формата на правни доклади. Въпреки че всички решения от тази гледна точка са прецедентни, някои се превръщат в „водещи“ или „предварителни“ решения, които се използват особено често.

Stare decisis — правовий принцип, за яким судді зобов'язані поважати прецедент, встановлений попередніми рішеннями. Ці слова походять з латинського вислову Stare decisis et non quieta movere: «стояти на вирішеному і не порушувати спокій». У правовому контексті це означає, що суди повинні дотримуватися прецеденту і не переглядати вирішені питання. Принцип можна розділити на два компоненти:Stare decisis е правен принцип, според който съдиите са длъжни да спазват прецедента, създаден с предишни решения. Тези думи произлизат от латинската фраза Stare decisis et non quieta movere: „стой на краката си и не нарушавай спокойствието“. В правния контекст това означава, че съдилищата трябва да следват прецедента, а не да преглеждат решените въпроси. Принципът може да бъде разделен на два компонента

• Рішення, винесене вищестоящим судом або тим самим судом у попередній справі, є обов'язковим прецедентом, якому повинен слідувати цей суд і всі нижчі суди.
• Суд може скасувати власний прецедент, але повинен робити це лише в тому випадку, якщо є сильна підстава для цього, і навіть у цьому випадку слід керуватися загальними принципами судової системи.

Другий принцип, що стосується переконливого прецеденту, відображає широке загальне керівництво, яким суд керується при прийнятті своїх рішень.Вторият принцип, отнасящ се до убедителния прецедент, отразява широките общи насоки, от които съдът се ръководи при вземането на своите решения.

Корисні калькулятори:

Кількість днів Калькулятор часу
Дивіться також:
стаття 37 конституції україни стаття 131-1 конституції україни ст. 223 цпк україни ст. 654 цивільного кодексу україни ст.223 цпк україни ст 106 конституції україни ст. 231 господарського кодексу україни 106 стаття конституції україни ст 61 конституції україни стаття 188 господарського кодексу україни ст 231 господарського кодексу україни 231 господарського кодексу україни цк украіни цк україни 231 гк україни ст 131-1 конституції україни мінімальна заробітна плата україни статья 223 цпк україни 131-1 конституції україни ст. 231 гк україни стаття 223 цпк україни стаття 526 цивільного кодексу україни ст. 1049 цк україни стаття 60-2 кзпп україни стаття 106 конституції україни