Стаття 389. Право касаційного оскарження
Цивільного процесуального кодексу України

Стаття 389. Право касаційного оскарження
Цивільного процесуального кодексу України

1. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити у касаційному порядку:

1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті;

2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку;

3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз’яснення рішення чи відмову у роз’ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

2. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

3. Не підлягають касаційному оскарженню:

1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом;

2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п’ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

4. Особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов’язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції. Після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов’язки учасника справи.

Надання відповідачу відстрочки виконання судового рішення

Право надання відповідачу відстрочки виконання судового рішення покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин

25 липня 2017 року Справа № 904/4329/15 Вищий господарський суд України

Читати далі

Зарахуванням можуть бути припинені зобов'язання на будь-якій стадії їх існування

Зарахуванням можуть бути припинені зобов'язання на будь-якій стадії їх існування, навіть після порушення виконавчого провадження щодо виконання одного із зустрічних зобов'язань

26 липня 2017 року Справа № 911/128/17 Вищий господарський суд України

Читати далі

Сторони договору мають право лише змінювати розмір процентів річних

Висновок, що міститься в постанові Верховного суду від 16 квітня 2020 року, говорить про імперативний характер вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України. Цією правовою нормою передбачено можливість сторін у договорі лише змінювати розмір процентів річних. Право сторін у договорі забороняти та не застосовувати вимоги закону, встановлені ч. 2 ст. 625 ЦК України, вказаною правовою нормою не передбачено.

Витяг з Постанови Верховного суду по справі № 914/479/19 від 16 квітня 2020 року

Читати далі

Право сторін визначати у договорі розмір санкцій за прострочення виконання зобов'язання і строки їх нарахування

Законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій за прострочення виконання зобов'язання і строки їх нарахування.

17 серпня 2017 року Справа № 910/16952/14 Вищий господарський суд України

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/68364535

«Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Читати далі

Право на власний розсуд врегулювати свої відносини

Сторони мають право на власний розсуд врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій, у тому числі мають право пов’язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Правова позиція Верховного Суду України від 21 червня 2017 року у справі №3-432гс17:

"Приписами цивільного законодавства передбачено, що зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Читати далі

Про штрафні санкції

16 серпня 2016 року Справа № 910/29752/15 Вищий господарський суд України

«Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України єштрафні санкції, до яких віднесено, зокрема, штраф.

Читати далі

Після стягнення суми боргу кредитор ще має право на інфляційні та 3% річних

Після стягнення суми боргу кредитор ще має право на інфляційні та 3% річних

Постанова ВГСУ від 01.11.2012 р. №5011-32/5219-2012

Стягнути з контрагента суму основного боргу за укладеним господарським договором — лише початок. Далі — проблеми лише починаються...

Спочатку потрібно отримати наказ про стягнення грошових сум за рішенням господарського суду, яке набрало законної сили. Потім віднести його державному виконавцю, який має вчинити відповідні виконавчі дії щодо погашення боргу.

Читати далі

Запитання й відповіді
Корисні посилання

Аліменти. Розміри аліментів. Добровільна сплата, примусове стягнення аліментів

Судова практика. Спори, що виникають із сімейних правовідносин про стягнення аліментів. Справа № 572/1762/15-ц

Позовна давність - це законне право уникнути відповідальності

Исковая давность - это законное право избежать ответственности

Споживач може не оплачувати неякісні комунальні послуги

Рівень інфляції в Україні продовжує зростати

На яких підставах суди відмовляють у задоволенні позовів Приватбанку?

Часті помилки позичальників в МФО (мікрофінансової організації)

5 практичних порад адвоката про те, як виграти суд з МФО в Україні

Чим обґрунтовується законність онлайн-договору мікропозики? Чи має взагалі договір мікропозики законну силу?