Чи нараховуються інфляційні втрати, якщо повернення боргу прострочено лише на кілька днів?

Існує неоднакова судова практика щодо визначення суми боргу з урахуванням індексу інфляції в тих випадках, коли з часу прострочення платежу минуло менш ніж половина місяця. Як наслідок, в одних випадках кредитори отримують компенсацію, а в інших — ні.

API Calculator.In.Ua

Компенсація втрат

Відповідно до п.1 оглядового листа ВГС від 26.07.2002 №01-8/870 офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Суди господарської юрисдикції перебувають в епіцентрі всіх соціальних проблем суспільства, а судовий захист господарських відносин був і залишається одним із ключових факторів становлення й розвитку економіки. Через призму рішень цих судів сьогодні найбільш повно можна побачити, як на господарські відносини впливає інфляція й, зокрема, які проблеми виникають у судовій практиці при застосуванні індексу інфляції.

У ч.2 ст.625 Цивільного кодексу зазначається, що «боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення». Вперше норма аналогічного змісту з’явилася в системі українського законодавства в 1999 р., коли Верховна Рада законом №1136-XIV внесла зміни до ст.214 ЦК УРСР 1963 р.

Незважаючи на те що до 1999 р. законодавством окремо не було передбачено обов’язку боржника відшкодовувати кредиторові збитки, пов’язані з інфляцією, господарські суди задовольняли відповідні вимоги. Так, Вищий арбітражний (господарський) суд в абз.6 п.4 роз’яснень «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язань за договором поставки» від 30.03.95 №02-5/218 рекомендував судам при вирішенні відповідних справ виходити з того, що відшкодуванню підлягають фактичні збитки (прямі й упущена вигода), розмір яких залежить від умов інфляції. Проте в кожному конкретному випадку позивач мав довести, наскільки інфляція вплинула на розмір заподіяних йому збитків і яких заходів він уживав для їх зменшення.

Прогалина в праві

Потреба впорядкування відносин, пов’язаних з відшкодуванням боржником кредиторові інфляційних втрат, існувала задовго до того, як законодавець в ст.214 ЦК УРСР урегулював це питання.

Першим, хто відповідну прогалину в праві не лише побачив, а й спробував якісно подолати, був ВС (див. лист «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 3.04.97 №62-97р). Попри те що вирішення цього питання є виключною компетенцією ВР, Суду вдалося дати дуже змістовні й логічні роз’яснення.

Незважаючи на врегулювання цього питання в ст.214 ЦК УРСР (у подальшому норму було перенесено до ч.2 ст.625 ЦК), робота законодавчого органу виявилася недостатньо ефективною для розв’язання всіх виявлених наукою та судовою практикою проб­лем, пов’язаних з відшкодуванням боржником кредиторові інфляційних втрат. Цивільне законодавство не отримало відповіді, зокрема, на питання: як правильно розраховується індекс інфляції, чи нараховуються інфляційні втрати, якщо прострочення оплати становило менш ніж половина місяця?

У зв’язку із цим суди продовжували застосовувати роз’яснення ВС, викладені у вищезазначеному листі. Відповідно до них при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1-го по 15-ий день відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16-го по 31-ий день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Думка «господарників»

У постанові від 12.06.2013 №5023/10324/11 ВГС дійшов висновку, що ст.625 ЦК передбачений розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення, тож якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за 1 і може мати при цьому економічну назву «дефляція», то це не змінює правової природи явища. Є цілком неприпустимим пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків.

Отже, якщо кредитор вимагає стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції, суд має брати до уваги індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був у якийсь період індекс інфляції меншим за 1, хоча сума боргу в цей час зменшується.

Згідно з наказом Держкомстату «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін» від 27.07.2007 №265 розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року й т.ін. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних) індексів.

У своїх рішеннях ВГС неодноразово зазначав, що індекс інфляції — це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання. Індекс обраховується Держкомстатом, і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення. Як приклад можна навести постанови ВГС від 27.10.2010 №6/92-38, від 19.01.2011 №4/54-10-1818, від 15.02.2012 №5021/1596/2011 та від 10.07.2013 №5002-33/4081-2012.

Отже, у багатьох рішеннях ВГС ді­йшов висновку, що інфляційних втрат немає, якщо прострочення за спірним платежем відбулося за менший період, ніж місяць. Одначе така практика вищого спеціалізованого суду не є однорідною.

Альтернативна позиція

Відповідно до викладеної ВС у листі №62-97р правової позиції сума боргу, яка сплачується з 1-го по 15-ий день відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця. Якщо ж сума боргу сплачується з 16-го по 31-ий день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Проаналізувавши міркування найвищого судового органу, господарські суди дійшли висновку, що інфляційні втрати підлягають нарахуванню навіть у тому разі, коли прострочення за спірним платежем відбулося за менший період, ніж місяць. Такі висновки, на перший погляд, узгоджуються з приписами ст.625 ЦК, згідно з якими інфляційні втрати можуть бути стягнуті за весь час прострочення боржником грошового зобов’язання.

ВГС також неодноразово підтримував наведену позицію ВС, наприклад у постановах від 1.02.2012 №15/065-11 та від 10.07.2013 №923/125/13-г. Проте така позиція касаційної інстанції йде врозріз із її висновками в інших справах та не відповідає наведеному в п.2 інформаційного листа «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 17.07.2012 №01-06/928/2012. У цьому листі ВГС, аналізуючи запропонований ВС у листі №62-97р порядок розрахунку індексу інфляції, дійшов висновку, що, якщо погашення заборгованості здійснено з 1-го по 15-ий день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без узяття до уваги цього місяця, а якщо з 16-го по 31-ий день, то інфляційні втрати обчислюються з урахуванням цього місяця. Відповідні висновки містяться, наприклад, у постанові ВГС від 10.07.2013 №923/117/13-г.

Правові висновки, викладені в листах ВС та ВГС, якими останні створили орієнтири в правозастосуванні для судів нижчих інстанцій, відрізняються та призводять до неоднакового застосування норми матеріального права.

На нашу думку, зміст ч.2 ст.625 ЦК не може розумітися ширше свого бук­вального текстового виразу — законодавець ставив за мету гарантувати право на відшкодування, а не розкрити все різноманіття можливих життєвих ситуацій. У таких випадках усе вирішується казуальним тлумаченням судових органів. Проте в даному випадку своє слово має сказати законодавець, який шляхом унесення змін до ст.625 ЦК може дати відповідь на запитання, як правильно розраховується індекс інфляції та, зокрема, чи нараховуються інфляційні втрати, якщо прострочення оплати становило менш ніж половина місяця.

 

За матеріалами: http://zib.com.ua