Як розрахувати пеню? – Калькулятор пені

API Calculator.In.Ua

Одним з найбільш поширених способів забезпечення виконання зобов’язань, який прямо передбачений у Цивільному кодексі України, – є неустойка. Неустойка та її розмір може встановлюватися договором або актом цивільного законодавства. При цьому розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Водночас сторони можуть домовитися й про зменшення розміру неустойки, крім випадків, передбачених законом (ст. 551 ЦК України).

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, – це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов’язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов’язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

 

Розраховується за формулою:
[Пеня] = [Сума боргу] × [Ставка пені (%)] / 100% / 365 днів × [Кількість днів]

Де:
[Сума боргу] – сума простроченого боргу.
[Ставка пені (%)] – подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”).
[Кількість днів] – різниця між датою розрахунку та датою виникнення прострочення зобов’язання. Може бути обмежений строком спеціальної позовної давності та строком, через який припиняється нарахування пені.
Спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Щодо пені за порушення грошових зобов’язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов’язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов’язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов’язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Дивіться також:

Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань